Новини

«Вже рік минув коли це сталось…»

Вже рік минув коли це сталось
Від вибуху усе здригалось
Вогонь палав і дим димів
Не врятували нам синів
В той день коли було навчання
Веселі хлопці були зрання
Ніхто із них не відчував
Мотор заглох, літак упав
Шасі скрипіло, землю рило
Літак вогнем вже геть покрило
Нещадно гинув екіпаж
Вогонь здіймався в небо аж
Курсант лиш чудом уцілів
Він друга врятувати хотів
Але не зміг, не врятував
Сам непритомним поруч впав
За рік травою проросло
Що під Чугуєвом було
Лиш вічна пам’ять залишилась
І в серці в тузі так забилось
Як тяжко загинула дитина
Уже немає в неньки сина
І батько рісно посидів
Неначе світ ввесь увдовів
Хай наші друзі спочивають
Курсанти наші налітають
Часи, за себе і за них
За найдорожчих, дорогих.
Схилився прапор у скорботі
Літак гуде десь у польоті
Ми шепотом кричим до Вас
Простить!… Не врятували Вас
Анастасія БОЙКО, курсантка 621/2 навчальної групи факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ університету
Попередній запис

УКРАЇНА У ВЕЛИКІЙ ПІВНІЧНІЙ ВІЙНІ 1700 – 1721 РР. (ДО 300-РІЧЧЯ ЗАВЕРШЕННЯ)

Наступний запис

В ЦЕЙ ДЕНЬ ВОНИ НЕ ПОВЕРНУЛИСЯ З ПОЛЬОТІВ… ПАМ’ЯТІ ДВАДЦЯТИ ШЕСТИ